ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ЯК ОБ'ЄКТА ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.17721/2616-9193.2024/19-15/22Ключові слова:
земельні ресурси; стале землекористування; державні управлінці; фактори сталого землекористування; етапи формування сталого землекористування.Анотація
Вступ . Наголошено, що землекористування посідає важливе місце в багатьох екологічних та соціальноекономічних проблемах суспільства. Основною формою управління землею є публічне управління. Акцентовано, що публічне управління є основою забезпечення регулювання процесів використання та охорони земель у системі багаторівневого врядування, воно закладає основи відносин, які повинні служити охороні, збереженню, дбайливому використанню земельних ресурсів та бути прихильним до принципу сталого розвитку. Сама суть формування та розвитку сталого землекористування полягає у тому, що в цей процес включені всі його суб'єкти. Вони повинні розуміти, що необхідно відмовитися від земельного переділу, якщо в цьому немає необхідності, оскільки політика сталого землекористування привертає все більшу увагу та набуває більшого значення як у світі, так і в Україні.
Метою статті стало дослідження та аналіз теоретичних основ сталого землекористування як об'єкту публічного управління. Об'єктом дослідження виступило стале землекористування.
Методи . Використано загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Аналіз застосовано для з'ясування стану управління земельними ресурсами в Україні, синтез – для узагальнення отриманого фактажу з метою вироблення рекомендацій. Системний підхід ужито під час вивчення викликів у сфері сучасного землекористування. Нормативно-ціннісний метод дав можливість розглянути питання відновлення сталого землекористування у повоєнний період у системі багаторівневого управління.
Результати . Визначено саме поняття сталого землекористування, виокремлено фактори, що впливають на таке землекористування, та розглянуто етапи формування сталого землекористування у системі багаторівневого управління. Зокрема, було встановлено певні ієрархії рівнів адміністрування сталим землекористуванням, а саме концептуального, ідеологічного, політичного та економічного. Кожен із рівнів визначає концептуальні механізми дій щодо земельних ресурсів. Серед факторів впливу на стале землекористування виокремлюють такі, що обумовлені економічним, природним, екологічним, правовим, технологічним та соціальним характером. Проте урбанізація та культурні світогляди також вплинули на стале використання та управління земельними ресурсами. Водночас відповідними етапами формування сталого землекористування у системі багаторівневого управління було визначено розуміння юрисдикції державних управлінців, встановлення чітких цілей, розроблення ініціатив під ці цілі, моніторинг та оцінювання прогресу, рапортування, а також співпраця та партнерство.
Висновки . Доведено, що стале землекористування потребує залучення усіх сторін, зацікавлених у використанні земель, урахування їхніх потреб та підтримки ширших культурних, економічних, екологічних, правових, політичних, технологічних та соціальних рамок. Крім цього, державі необхідно збільшити категорію природоохоронних земель шляхом створення парків, заповідників тощо. На законодавчому рівні необхідно більш уваги приділити питанням охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва як основи забезпечення продовольчої безпеки країни.
Посилання
Гунько, Л. А. (2022). Формування сталого (збалансованого) землекористування – базова основа розвитку економіки землевпорядкування в Україні. Агросвіт, 9–10, 51–61. https://doi.org/10.32702/2306-6792.2022.9-10.51
Кульбака, В. М. (2020). Концептуальні основи формування сільськогосподарських землекористувань в умовах сталого розвитку. Український журнал прикладної економіки, 5(2), 282–288. https://doi.org/10.36887/2415-8453-2020-2-33
Третяк, А. М., Третяк, В. М., Курильців, Р. М., Прядка, Т. М., & Третяк, Н. А. (2021а). Управління земельними ресурсами та земле користуванням: базові засади теорії, інституціолізації, практики. ТОВ "Бiлоцеркiвдрук".
Третяк, А. М., Третяк, В. М., Трофименко, П. І., Прядка, Т. М. & Трофименко, Н. В. (2021b). Стале (збалансоване) землекористування: понятійний базис та методологія інституціолізації. Агросвіт, 24, 11–22. https://doi.org/10.32702/2306&6792.2021.24.11
Цілі сталого розвитку. (2021, 26 листопада). Дія. Бізнес. https://business.diia.gov.ua/handbook/sustainable-development-goals/cili-stalogo-rozvitku
Шарий, Г. І., Тимошевський, В. В., Міщенко, Р. А., & Юрко, І. А. (2019). Управління земельними ресурсами. ПолтНТУ.
Alix-Garcia, J. M., Sims, K.R.E., Orozco-Olvera, V. H., & Monroy, S. R. (2018). Payments for environmental services supported social capital while increasing land management. Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), 115(27), 7016–7021. https://doi.org/10.1073/pnas.1720873115
Batunacun, Wieland, R., Lakes, T., Yunfeng, H., & Nendel, C. (2019). Identifying drivers of land degradation in Xilingol, China, between 1975 and 2015. Land Use Policy, 83, 543–559. https://doi.org/10.1016/j.landusepol.2019.02.013
Böcher, M. (2012). A theoretical framework for explaining the choice of instruments in environmental policy. Forest Policy and Economics, 16, 14–22. https://doi.org/10.1016/j.forpol.2011.03.012
Enemark, S. (2009). Sustainable land governance. Coordinates, 5(12) 27–33. http://mycoordinates.org/volume-v-issues-12-dec-2009/
Kemper, L., Bader, K., & Froese, F. (2019). Promoting gender equality in a challenging environment: The case of Scandinavian subsidiaries in Japan. Personnel Review, 48(1), 56–75. https://doi.org/10.1108/PR-02-2017-0035
Khan, S., & Ahmad Hanjra, M. (2008). Sustainable land and water management policies and practices: A pathway to environmental sustainability in large irrigation systems. Land Degradation and Development, 19(5), 469–487. https://doi.org/10.1002/ldr.852
Lambin, E. F., Meyfroidt, P., Rueda, X., Blackman, A., Börner, J., Cerutti, P.O., Dietsch, Th., Jungmann, L., Lamarque, P., Lister, J., Walker, N. F.,& Wunder, S. (2014). Effectiveness and synergies of policy instruments for land use governance in tropical regions. Global Environmental Change, 28, 129–140.
Poltavets, A. (2021). Factors and indicators for evaluating the effectiveness of land resource management at agrarian enterprises. Актуальні проблеми інноваційної економіки, 2, 97–101. https://doi.org/10.36887/2524-0455-2021-2-16
Rissman, A. R., Kohl, P. A., & Wardropper, Ch. B. (2017). Public support for carrot, stick, and no-government water quality policies. Environmental Science & Policy, 76, 82–89. https://doi.org/10.1016/j.envsci.2017.04.012
Towards sustainable land use: Aligning biodiversity, climate and food policies. (2020). OECD. https://www.oecd.org/environment/resources/towards-sustainable-land-use-aligning-biodiversity-climate-and-food-policies.pdf
Zhang L, Kuang B, & Yang B. (2023). Sustainable land use and management. Sustainability, 15(23), 16259. https://doi.org/10.3390/su152316259
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ознайомтеся з політикою за посиланням: https://gov.bulletin.knu.ua/7
