ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Вступ . Наголошено, що війна є одним із найсерйозніших випробувань для будь-якої держави. Вона суттєво змінює умови функціонування державного апарату та вимагає від нього швидкої адаптації до нових реалій. Акцентовано, що на перше місце виходять питання національної безпеки, оборони, гуманітарної допомоги та відновлення інфраструктури. Це потребує перерозподілу бюджетних коштів та зміни фокусу діяльності державних органів. Війна створює додаткове навантаження на державні органи, пов'язане з мобілізацією ресурсів, координацією діяльності різних структур, забезпеченням безпеки населення тощо. Зазначено, що в надзвичайних ситуаціях часто спостерігається посилення централізації влади, що може супроводжуватися обмеженням прав і свобод громадян. При цьому створюється додаткові можливості для корупції, пов'язані з розподілом гуманітарної допомоги, закупівлями для армії та відновленням інфраструктури, що призводить до виснаження ресурсів, як матеріальних, так і людських, ускладнює планування та прийняття рішень.

Методи . Для отримання наукових результатів було використано метод системного аналізу, який дозволив розглянути державне управління як складну систему, що складається з взаємопов'язаних елементів (органи влади, громадянське суспільство, бізнес тощо), проаналізувати взаємодію цих елементів та виявляти "вузькі місця" у системі управління. Ретроспективний аналіз було застосовано для вивчення еволюції державного управління в Україні, зокрема в умовах попередніх криз. Це дозволило виявити закономірності розвитку державного управління та передбачити можливі сценарії в майбутньому. Функціональний аналіз дозволив проаналізувати окремі функції державного управління (формування політики, управління ресурсами, надання послуг), виявити проблеми та недоліки у виконанні конкретних функцій.

Результати . Означено, що повномасштабна війна стала не лише викликом для національної безпеки, але й потужним стимулом для реформ у системі державного управління. Вона прискорила процеси децентралізації, цифрової трансформації та підвищення ролі громадянського суспільства. Розкрито, що децентралізація виявилася ефективним інструментом для забезпечення стійкості держави в умовах кризи. Громади продемонстрували здатність оперативно реагувати на потреби населення та забезпечувати надання необхідних послуг. Також війна підкреслила необхідність інвестицій у розвиток людського капіталу. Підвищення кваліфікації державних службовців, адаптація освітніх програм та розвиток навичок, необхідних для роботи в умовах кризи, є пріоритетними завданнями. Впровадження електронних послуг дозволило забезпечити безперервність надання адміністративних послуг, підвищити їхню доступність та спростити взаємодію громадян з державними органами. Визначено, що забезпечення соціальної стабільності та надання допомоги постраждалим від війни є одним із ключових завдань держави. Роль соціальних працівників у подоланні наслідків збройного конфлікту є незамінною. Виявлено, що, незважаючи на досягнуті результати, система державного управління в Україні все ще стикається з низкою викликів, таких як корупція, бюрократизм, недостатнє фінансування, відсутність довіри громадян до державних інституцій. Установлено, що для подальшого розвитку системи державного управління необхідно: продовжувати реформу децентралізації, активізувати боротьбу з корупцією, підвищувати рівень професійної підготовки державних службовців, розвивати електронне врядування, забезпечувати соціальний захист населення, залучати громадянське суспільство до процесу прийняття рішень.

Висновки . Доведено, що ефективне управління в умовах війни передбачає оперативне прийняття рішень, оптимальний розподіл ресурсів та забезпечення стабільності функціонування державних інституцій. Обґрунтовано, що для досягнення цього необхідно децентралізувати владу, впроваджувати цифрові технології, залучати громадянське суспільство, підвищувати кваліфікацію державних службовців та боротися з корупцією. Передання повноважень на місцевий рівень дозволяє швидше реагувати на місцеві потреби, залучення громадян до процесу прийняття рішень підвищує легітимність влади та ефективність управління, а впровадження цифрових технологій сприяє підвищенню прозорості, ефективності та доступності державних послуг. Крім того, надання державним службовцям необхідних знань та навичок дозволяє підвищити їх ефективність.