ПІДВИЩЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ВРЯДУВАННЯ НА ОСНОВІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація

Вступ . Наголошено, що використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) стає все більш поширеним у процесах врядування, пропонуючи нові можливості та виклики для урядів у всьому світі. ІКТ сприяють підвищенню інституційної спроможності урядів у виконанні свої повноважень та покращують надання публічних послуг. Під час конфліктів, таких як війна в Україні, що триває, використання ІКТ у врядуванні стає ще більш критичним і складним. Метою дослідження було вивчити виклики та стратегії цифровізації, пов'язані з використанням ІКТ у державному управлінні під час війни в Україні. Висвітлено унікальний ландшафт цифровізації в цих складних умовах, аналізуючи вразливості та загрози, з якими стикаються урядові системи та комунікаційні мережі в умовах збройного конфлікту. Крім того, ідентифіковано найкращі практики та прогалини в політиці, надано рекомендації щодо зміцнення цифровізації налаштувань ІКТ-орієнтованого управління під час війни та післявоєнного періоду. Зауважено, що використання успішних підходів та здобутого досвіду сприятиме розроблянню надійних стратегій цифровізації, які можуть витримати унікальні виклики, що виникають під час збройних конфліктів. Предметом цього дослідження є стратегії цифровізації та заходи ІКТ-орієнтованого управління, ухвалені українським урядом під час війни, що триває.

Методи . Для дослідження викликів та стратегій цифровізації в ІКТ-орієнтованому управлінні під час війни в Україні використано різноманітну та багатогранну методологію. Дослідницький підхід включав огляд літератури, кейс-стаді на основі відкритих джерел від українських державних органів та звітів донорів щодо цифровізації та електронного урядування, а також дані та крос-кейс аналіз. Втім, комплексність методології залишається дискусійною, що підкреслює необхідність постійного обговорення та вдосконалення у майбутніх дослідженнях.

Результати . Засвідчено, що уряд України вжив проактивних заходів для забезпечення стійкості державних електронних послуг, цифрової безпеки та цілісності державної ІКТ-інфраструктури, а також для захисту персональних даних протягом конфлікту. Аналіз ґрунтується на емпіричних даних, зібраних за допомогою огляду літератури, кейс-стаді з використанням відкритих джерел від українських державних органів та крос-кейс аналізу, що дозволяє ретельно оцінити ефективність цих заходів цифровізації. Ключові висновки включають ідентифікацію найкращих практик та прогалин у політиці, надаючи рекомендації щодо зміцнення цифровізації налаштувань ІКТ-орієнтованого управління під час війни та післявоєнного періоду. За допомогою цього структурованого підходу забезпечено отримання чітких результатів із описаної методології.

Висновки . Використано різноманітні методи, включаючи огляд літератури, кейс-стаді на основі відкритих джерел від українських державних органів та крос-кейс аналіз. Такий підхід дозволив ретельно оцінити виклики та стратегії цифровізації, пов'язані з ІКТ-орієнтованим управлінням під час війни в Україні, забезпечуючи міцну основу для аналізу ефективності заходів цифровізації.
Виявлено, що, незважаючи на те, що концепція E-government 3.0 являє собою найбільш актуальну та зрілу форму електронного урядування на міжнародному рівні, Україна ще не розробила всебічну стратегію електронного урядування як для довоєнного, так і для післявоєнного періоду, щоб досягти такого ж рівня прогресу. Акцентовано, що відсутність детально обґрунтованої політики для впровадження цифрової трансформації залишається значною перешкодою. Крім того, застаріла законодавча база та інституційна модель управління є ключовими перешкодами, причому фрагментарні оновлення законодавства не розв'язують фундаментальних проблем. Розкрито, що цей розрив між стратегічними цілями та поточними технологічними тенденціями підкреслює необхідність ґрунтовного перегляду законодавства для приведення його у відповідність з актуальними вимогами. Нестабільність та недостатнє фінансування у межах Національної програми інформатизації України, яка страждає від численних нормативних та інституційних недоліків, є найкращою ілюстрацією такого безладу. Показано, що ефективність цієї програми додатково ускладнюється її надмірною залежністю від поточної політичної та економічної ситуації.
Рекомендовано провести всебічний перегляд або заміну Національної програми інформатизації на більш практичні документи. Ключовою метою оновленої програми має бути забезпечення належного функціонування Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства та Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів. Також запропоновано відновлення щорічних звітів про стан розвитку інформаційного суспільства, що надасть цінні інсайти для коригування стратегічних документів з розвитку ІКТ.
Крім того, визначено, що війна в Україні підкреслила нагальну потребу в оновленій та всебічній стратегії електронного урядування для підтримки відновлення та реконструкції країни. Запропоновано концептуалізацію концепції Government 3.0 у державних стратегічних документах, що в поєднанні з виділенням міжнародних донорських коштів за належного контролю може підвищити ефективність та доступність державних послуг. Розкрито, що використання передових технологій, таких як штучний інтелект, блокчейн та аналіз даних, може покращити процеси прийняття рішень та забезпечить формування політики на основі доказів. Також наголошено на важливості програм навчання для державних службовців з метою підвищення їх цифрової грамотності та навичок, а також на необхідності створення спеціалізованих підрозділів або агентств для нагляду за ініціативами електронного урядування та координації міжсекторальної співпраці. Висновки забезпечують чіткий і структурований підсумок отриманих результатів, гарантують, що результати безпосередньо пов'язані з описаними методологіями та загальною метою дослідження.