УПРАВЛІННЯ ЗЕМЕЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У КОНТЕКСТІ ЗАКОНОДАВЧИХ НОВЕЛ: ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ, ДЕРЕГУЛЯЦІЯ, ВОЄННИЙ СТАН

Анотація

Вступ . Означено, що проведення земельної реформи в Україні розпочалося після прийняття постанови про земельну реформу, ухваленої одночасно із тодішнім земельним кодексом України в 1990 році. Минуло 34 роки проведення в державі земельної реформи, яка мала своїм головним наслідком соціалізацію землі, її перерозподіл між населенням. Висловлено, що на сьогодні існує необхідність термінової корекції земельної реформи, пошуку нових підходів до реформування земельних відносин у контексті вітчизняних та світових трендів.
Сформульовано, що актуальними лишаються питання, пов'язані з визначенням змісту стратегічних першочергових завдань, які має вирішити держава у сфері земельних відносин для досягнення соціально-економічного зростання, підвищення якості життя населення, забезпечення конституційних прав громадян та суспільства щодо їх реалізації у сфері земельних відносин, подолання корупції. Виявлено, що існує потреба перегляду сучасного стану нормативно-правового забезпечення регулювання земельних відносин. Актуальність дослідження об'єктивується також процесами євроінтеграції та децентралізації, що вимагає формування відкритого та прозорого ринку земель в Україні.
Метою статті є висвітлення новітніх підходів до управління земельними ресурсами територіальних громад у процесі децентралізації і дерегуляції у сфері земельних відносин та розроблення практичних рекомендацій щодо особливостей формування і реалізації земельної політики в умовах правового режиму воєнного стану в Україні. Для досягнення мети було виконано низку завдань, а саме: обґрунтувати необхідність реформування земельних відносин в Україні, здійснити ретроспективний аналіз державного регулювання у цій сфері, зокрема проаналізувати особливості нормативно-правового забезпечення; дослідити напрями оптимізації інституційного та функціонального забезпечення регулювання земельних відносин; запропоновати шляхи підвищення ефективності управління земельними ресурсами територіальних громад в умовах воєнного стану та в післявоєнний період в Україні.

Методи . Методологічною основою дослідження виступає системний підхід, за допомогою якого було розкрито особливості організаційно-правового та інституційного забезпечення регулювання земельних відносин в Україні. Здійснено порівняльно-правовий аналіз системи державного регулювання земельних відносин; загальнонауковий діалектичний метод пізнання дозволив виявити залежність фактичного стану земельних відносин від рівня їх правового регулювання. Також було використано системний, комплексний і функціональний методи пізнання.

Результати . Розкрито актуальність та важливість надання належної уваги дослідженню децентралізації та дерегуляції у сфері правового регулювання земельних відносин, трансформації земельного законодавства в умовах воєнного стану та в контексті імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Представлено періодизацію становлення системи державного регулювання земельних відносин в Україні за нормативно-правовим та інституційним принципами. Визначено особливості запровадженого "пакета земельної реформи", проаналізовано 29 реформаторських ініціатив, які торкнулися 4 кодексів і 22 законів України та отримали назву "Земельна Конституція", виділено та проаналізовано їхні ключові завдання. Визначено фактори, що зумовлюють необхідність запровадження на період дії правового режиму воєнного стану в України особливого, спрощеного порядку доступу до земель для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення продовольчої безпеки. Проаналізовано правові механізми, введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який дозволяє задовольнити найбільш нагальні та невідкладні потреби національної економіки в земельних ділянках в умовах воєнного стану. Зазначено, що особливості регулювання земельних відносин в умовах дії правового режиму воєнного стану у зв'язку з воєнною агресією Росії проти України пригальмували реалізацію "пакета земельної реформи". Зазначено, що після перемоги України, у повоєнний період, напрацьовані правові підґрунтя дозволять забезпечити успішну фіналізацію земельної реформи та підвищити ефективність управління земельними ресурсами територіальних громад.

Висновки . Проведений ґрунтовний аналіз засвідчив, що протягом досить короткого періоду часу створено необхідне правове поле для фіналізації земельної реформи в Україні, визначено науково обґрунтовані перспективні напрями раціоналізації земельних відносин в Україні на засадах децентралізації та дерегуляції. Водночас за правового режиму воєнного стану внаслідок воєнної агресії Росії проти України окремі положення "пакета земельної реформи" призупинено, що спричинило необхідність коригування земельної політики в цей період. Визначено систему факторів, які зумовили необхідність запровадження на період воєнного стану спрощеного порядку доступу до земель для виробництва сільськогосподарської продукції. Проаналізовано ключові законодавчі новели щодо забезпечення продовольчої безпеки, особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану.
Перспективи подальших розвідок у цьому напрямі пов'язуються з необхідністю наукового обґрунтування системи механізмів, інструментів та методів формування багаторівневої системи управління земельними ресурсами в контексті забезпечення децентралізації та дерегуляції у сфері земельних відносин, які повинні являти собою інтегровану сукупність взаємопов'язаних елементів, що зберігають своє індивідуальне значення та мають цільову спрямованість відповідно до концепції сталого розвитку територій України.