ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І СТІЙКІСТЬ ПАРЛАМЕНТАРЯ В ОСОБЛИВИХ УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Вступ . Наголошено, що парламент у сучасному політичному просторі виступає, з одного боку, як обов'язковий елемент, який органічно вписаний у політичну структуру на будь-якому рівні влади, що дозволяє чітко фіксувати інституційну нішу, яку він займає. З іншого боку, зрозуміло, що робота парламентаря передбачає публічність, що розширює можливості аналізу різних аспектів і напрямів діяльності народних обранців. Проте слід зважати на те, що умови війни Росії проти України суттєво впливають та змінюють роботу вітчизняного парламентаря. Метою статті є розкрити особливості здійснення повноважень народними депутатами в умовах воєнного часу.

Методи . Методологічна основа дослідження ґрунтується на синергії загальнонаукових, науково-соціологічних та філософсько-наукових методів. За основоположні методологічні елементи дослідження парламентської діяльності як форми державного управління взято аналіз, моделювання, прогнозування та вивчення статистичних даних. Також використано загальнонаукові методи, що забезпечують цілісну характеристику кількісних та якісних показників моделі розвитку парламентаризму в країні, яка воює. Аналіз ґрунтується на матеріалах наукового дискурсу останніх п'яти років, які висвітлюють стратегії та практики управління у цьому кластері управління. Для поточного дослідження було відібрано наукові роботи з провідних наукометричних баз даних Google Scholar. Літературу було вибрано за такими ключовими фразами: державне управління, парламентаризм, парламент, представницька влада, відповідальність, стійкість парламентаря.

Результати . Акцентовано, що наразі існують різноманітні обмеження діяльності депутатського корпусу на національному рівні. Розкрито аспекти діяльності народних депутатів, які так чи інакше пов'язані із соціальним середовищем, у якому існує політична система. Проаналізовано відповідальність в інституті народного депутата України. Підкреслено необхідність розв'язання питання морально-етичної поведінки народного депутата, які регламентують моральну поведінку парламентаря та відповідальність за порушення моральних норм. Визначено, що чинне законодавство містить велику кількість невирішених питань у сфері регулювання поведінки депутатів, які значно актуалізувалися під час війни. Досліджено положення проєктів Кодексу депутатської етики, визначено природу цього документа як нормативного акту, обов'язкового для виконання. Обґрунтовано необхідність включення до кодексу правил про те, що депутат зобов'язаний дотримуватися морально-етичних норм не лише у службовий час, а й у повсякденному житті. Підкреслено, що парламент під час війни проявив стійкість та відповідальність, здійснюючи необхідну законотворчу роботу. Зроблено висновок, що правила депутатської етики повинні мати обов'язковий характер. У Кодексі депутатської етики слід визначити перелік санкцій – від позбавлення права голосу на одному засіданні до штрафів та позбавлення депутатського мандату в разі грубого та систематичного порушення морально-етичних норм (з їх чітким окресленням). Використано останні статистичні дані Апарату Верховної Ради України та Дослідницької служби Верховної Ради, які підкреслюють готовність парламенту до роботи в умовах воєнного стану, а також стійкість та професійну відповідальність більшості народних обранців.

Висновки . Сформульовано, що результативність роботи Верховної Ради України в особливих умовах воєнного стану засвідчує відповідальність і стійкість парламентарів, а здійснення повноважень останніми характеризувалося активізацією роботи в комітетах та фракціях, а також під час пленарних засідань на тлі постійного скорочення чисельності парламентарів. Водночас виявлено непрозорість їхньої роботи, нехтування деякими народними депутатами національних інтересів, проте загалом організація роботи українського парламенту в умовах воєнного стану стала злагодженою та ефективною.